Вихрен

Варте зупинки

Третя за висотою вершина Балканського півострова і найвища точка Піріну; до неї веде червоно позначена стежка від хижі «Вихрен» (гірського притулку, влітку зазвичай з обслугою) через сідловину Кабата. Для більшості це близько трьох годин нагору і дві — дві з половиною назад, плюс те, що ви проведете на вершині: рахуйте шість годин від притулку до притулку. На звичайному літньому маршруті технічного лазіння немає, але остання ділянка — це розтрощена скеля, і руки доводиться діставати. Північна стіна, побачена із сідловини, — це той краєвид, заради якого ви прийшли.

Оповідь

Довідка

Вихрен — це мармур, і це майже все, що треба про нього знати. Мармурова смуга в північному Піріні вивітрюється у бліду, круту, норовливу породу, а північна стіна гори падає на кілька сотень метрів у цирк Казана внизу — одна з небагатьох по-справжньому альпійських стін у Болгарії. З Банско все це видно як білий клин над містом, і почасти саме тому в серпні на вершині так людно.

Стандартний підйом починається від притулку «Вихрен», трохи нижче 2 000 м, за шістнадцять кілометрів від Банско вузькою звивистою асфальтовою дорогою. У високий сезон транспорт зупиняють нижче притулку в середині дня, а від автостоянки «Шилігарника» нагору ходить мікроавтобус-шатл; кілька разів на день є також муніципальний автобус із Банско. Від притулку червоне маркування підіймається до сідловини Кабата, а потім повертає вгору гребенем, з останнім відрізком лазіння по хитких брилах. Три години — справедлива оцінка для того, хто ходить регулярно. Якщо ні — закладайте більше.

Інша лінія, через гребінь Джамджиєва, коротша, значно відкритіша і належить до іншої категорії: це вже не прогулянка. Поза розпалом літа обидва маршрути тримають сніг і лід у верхній частині, і саме там усе йде не так. Хмара наростає над гребенем більшість літніх пообідь, і наростає швидко.