Урдовиза

Варте зупинки

Скелястий півострів, що розділяє дві бухти Кітена, несе на собі рештки фортеці, яку розкопують з 2012 року: брама, дві сторожові вежі, сходовий підхід і вогнище. Це охоронювана пам’ятка, вхід безкоштовний, вона не огороджена, і огляд займає півгодини. Приходьте ввечері, коли світло лягає на камінь, а пляжі внизу вже спорожніли.

Оповідь

Довідка

Урдовиза — це стара назва як самого місця, так і мису. Укріплення внесли до реєстру пам’яток місцевого значення 1965 року, а систематичні розкопки почалися 2012-го, відкривши дванадцять сходинок, що ведуть до входу, дві сторожові вежі та браму, з вогнищем усередині. Публікацій про це небагато, і жодних пояснювальних матеріалів на самому місці немає.

Сам півострів важливіший за руїни. Саме на ньому починається новітня історія Кітена: родини фракійських біженців із села Фазаново заселили західний бік з 1932 року і надали цьому місцю його нинішній вигляд. До того це була радше пристань, ніж поселення.

Що мис дає вам сьогодні — це географію одним поглядом. На півночі — бухта Атлиман, мілка й замкнена; південний пляж і гирло річки Кітенска — по інший бік; узбережжям видно Приморско, а позаду — перші гребені Странджі. Це п’ять хвилин пішки від будь-якого з пляжів. Діють звичайні застереження для необлаштованого прибережного об’єкта в Болгарії: краї підмиті, нічого не огороджено, камінь слизький, коли мокрий, а з одинадцятої до п’ятої тут немає жодної тіні.