Печера Ухловиця

Варте зупинки

Ухловиця — найважча для дістання з родопських обладнаних печер і через це найтихіша: лісова дорога над Могилицею, а потім 180 сходинок угору поміж дерев, перш ніж ви взагалі дійдете до дверей. Усередині — близько 330 метрів галерей на кількох рівнях, з’єднаних металевими сходами, що закінчуються басейнами, які навесні наповнюються. Вхід лише з гідом, щогодини, а група менш ніж із чотирьох осіб платить фіксований мінімум.

Оповідь

Довідка

Печера відкривається у скелі в місцевості Сините вирове, за кілька кілометрів вище Могилиці на глибокому півдні Родопів, так близько до грецького кордону, що ще на пам’яті живих це була закрита зона. Вона радше вертикальна, ніж горизонтальна: маршрут піднімається і опускається крізь зали на різних рівнях, з’єднані металевими сходами, а вода, що її сформувала, працює й досі. Стінами стікають водоспади, найпотужніші взимку, а в нижніх залах є невеликі озера, які наповнюються ранньою весною і сходять пізніше в році.

Тому те, що ви побачите, сильно залежить від того, коли ви приїдете. Наприкінці літа басейни можуть бути порожні, а водоспади зведені до цівки. У лютому натічні форми найкращі, а дорога нагору — найгірша.

Режим роботи варто знати, перш ніж їхати. Вхід лише з гідом, щогодини, і розповідь болгарською, якщо ви заздалегідь не домовилися інакше. Улітку печера відкрита щодня; з жовтня до квітня зачинена в понеділок і вівторок, а остання група заходить о четвертій. Група менш ніж із чотирьох осіб платить фіксовану суму, а не з людини, через що самотній візит виходить непропорційно дорогим. Дорога зі Смоляна, через Смілян і вище повз Могилицю, забирає більшу частину години вузькою гірською дорогою.