Царевець

Варте зупинки

Укріплений пагорб у закруті Янтри, який два століття був осідком болгарської влади, з підйомом до собору, інтер’єр якого розділить вашу компанію. Значна частина кладки — це відбудова XX століття, і про це варто знати заздалегідь: їдьте заради місця і краєвиду, а не заради автентичності.

Оповідь

Довідка

Від 1185 до 1393 року цей пагорб був головною твердинею Другого Болгарського царства, а місто на ньому — столицею. Розкопки виявили обриси близько чотирьохсот будинків, понад двадцяти церков і чотирьох монастирів, ущільнених усередині мурів, а на вершині — царський і патріарший палаци. Під північним муром — Скеля страти, звідки зрадників скидали в річку; 1300 року там убили патріарха.

Усе скінчилося в липні 1393 року, коли після тримісячної османської облоги фортецю взяли і спалили. Те, чим ви тепер ходите, — значною мірою реконструкція, проведена між 1930 і 1981 роками: мури, брами і Балдуїнова вежа, яка є вигадкою 1930 року на тому місці, де, як кажуть, у в’язниці Калояна помер полонений латинський імператор Балдуїн I. Знання про це змінює візит, але не псує його: форма місця і те, як річка його обіймає, цілком справжні.

Нагорі Патріарший собор Вознесіння відбудували 1981 року, а 1985-го розписав Теофан Сокеров — у підкреслено модерністському стилі: сіре, кутасте і зовсім не схоже на православні інтер’єри, яких відвідувачі чекають. Люди або вважають це найкращим на всьому пагорбі, або обурюються. Підніміться і вирішіть самі; хай там як, краєвид на Велико-Тирново з тераси і є причиною, заради якої ви туди йшли.