Троянський монастир

Варте зупинки

Третій за величиною монастир у Болгарії — і той, де можна найближче побачити роботи Захарія Зографа, не маючи справи з натовпами, як у Рилі. У 1847–1848 роках він розписав церкву зсередини й ззовні і включив у композицію самих ченців. Вхід безкоштовний, це діючий монастир із гостьовими кімнатами, і в буденний день пізнього ранку подвір’я цілком може бути у вашому цілковитому розпорядженні.

Оповідь

Довідка

Хроніки відносять заснування монастиря до початку XVII століття, коли в долині Чорний Осим оселилися пустельники. 1830 року він отримав ставропігійний статус — підпорядкування безпосередньо патріарху, а не місцевому єпископу, — а церкву, до якої ви заходите сьогодні, збудував 1835 року майстер-муляр із Пещери. Позолочений іконостас різьбили наступні п’ять років.

Заради чого варто зробити гак — це розпис. Захарій Зограф, найвідоміше ім’я Болгарського національного відродження, той самий, хто розписав притвор у Рилі, працював тут у 1847–1848 роках над інтер’єром і зовнішніми стінами. Серед святих і Страшного суду він розмістив груповий портрет ченців, які жили в монастирі, поки він працював, — річ незвична для церковної стіни, і вона багато говорить про те, як саме Відродження бачило само себе.

Монастир також зберігає ікону Троєручиці, за переказом принесену з Афону в час заснування обителі, і саме заради неї сюди насправді приїжджає більшість болгарських відвідувачів. Інша лінія — політична: на початку 1870-х Васил Левскі заснував серед ченців один зі своїх таємних революційних комітетів — частину мережі, яку він побудував по всій країні до того, як його спіймали й повісили 1873 року. Монастирі в Болгарії рідко бували лише монастирями.