Триградська ущелина

Варте зупинки

Дві мармурові стіни заввишки триста метрів, у найвужчому місці за сотню метрів одна від одної, і однорядна дорога, врізана в скелю між ними, — найдраматичніші кілька кілометрів їзди в Родопах. Унизу річка Триградська зовсім зникає з поверхні, провалюючись у Чортове горло, і виходить знову за півкілометра нижче за течією. Їдьте повільно: повороти сліпі, а автобуси користуються тією самою дорогою.

Оповідь

Довідка

Ущелину прорізала в протерозойському мармурі річка Триградська, і форма видає механізм: це не долина, а щілина, стіни якої підносяться на триста метрів і більше з обох боків, приблизно за триста метрів одна від одної на початку і звужуючись десь до ста. Уся ця форма тягнеться кілька кілометрів, а найвидовищніша її частина коротша. Дорога крізь неї — єдиний зв’язок між селом Триград і Девіном, висаджена в скельній стіні: подекуди одна смуга, короткі тунелі й урвище зовні.

Річка робить біля підніжжя найвищої стіни щось незвичайне. Вона зникає з поверхні, падаючи в печеру Чортове горло, і повертається за 530 метрів нижче долиною, весь цей шлях під землею.

Територія під охороною з початку 1960-х і облаштована для відвідувачів із 1977 року, і все одно не почувається упакованою — ні огорожі, ні оглядового майданчика, лише дорога і кілька кишень для зупинки. Скелелази працюють на стінах, а любителі птахів приїздять заради хижаків. Це високогір’я, близько 1 450 метрів, значно холодніше за рівнину, і взимку затінені ділянки обмерзають і довго тримають сніг.