Природний парк «Странджа»

Варте зупинки

Тисяча квадратних кілометрів дубового лісу з вічнозеленим підліском, який більше ніде в Європі не зберігся, — і живе він завдяки морю. Це ще й найпорожніший куток країни: дев’ятнадцять сіл, два невеликих містечка і всього близько семи тисяч людей на все це разом. Приїжджайте навесні, коли цвіте рододендрон, або в Балгарі в ніч на 3 червня заради танців на вогні, які й досі є справжнім обрядом, а не виставою для туристів.

Оповідь

Довідка

Оголошений у січні 1995 року, парк займає 1 161 квадратний кілометр, приблизно один відсоток території Болгарії, і є найбільшою охоронюваною територією країни. Близько чотирьох п’ятих площі — це листяний ліс, і близько третини з нього — старовікові деревостани. Ботаніків приваблює саме лавролистий підлісок під дубами — рододендрон понтійський, чорниця кавказька і десятки реліктових видів, що втрималися тут, коли решта континенту охолола. Зафіксовано десь понад шістдесят реліктових і п’ятдесят ендемічних видів рослин.

Усередині парку лежить п’ять резерватів, серед них Силкосия, узята під охорону 1931 року, — найстаріший резерват Болгарії. Река Велека тече 147 кілометрів до моря біля Синеморца; Резовска, 112 кілометрів, на всій своїй довжині є турецьким кордоном. Між цими двома річками внутрішня територія — це ліс і занедбані пасовища, а Малко-Тирново — єдине більш-менш значне місто.

Нестинарство, танець босоніж на розжареному вугіллі на свято Костянтина і Олени, виконують у Балгарі 3 червня, і з 2009 року він входить до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. На практиці варто розраховувати на ґрунтові дороги, мало заправок і нестабільний зв’язок. Прибережні села заповнюються у серпні; внутрішня частина парку порожня цілий рік — і в цьому і є весь сенс.