Острів Святого Петра

Варте зупинки

Низький острівець за кілька сотень метрів від Созопола, що лежить поруч із набагато більшим островом Святого Івана і має з ним спільний охоронний статус. На ньому немає нічого і робити там нема чого; його значення в тому, що це частина єдиної в Болгарії групи морських пташиних островів, і саме він опиняється на передньому плані буквально кожної світлини, зробленої з північних скель старого міста.

Оповідь

Довідка

Острови Святого Івана та Святого Петра оголосили охоронною територією разом 1993 року, а площу пізніше уточнили до трохи більш як тридцяти гектарів. Мета охорони — птахи: це головна в Болгарії гніздова станція мартинів і чубатих бакланів на відкритих морських скелях, і на обох островах разом зафіксовано понад сімдесят видів.

Обмеження вужчі, ніж зазвичай думають. Забудова, видобування каменю, лісонасадження чужорідними видами та пошкодження скель заборонені повністю. Полювання, риболовля та археологічні розкопки заборонені в період гніздування — з першого квітня до тридцятого липня. Є також окрема заборона вивозити з острова Святого Івана місцевих кроликів. Чого в цьому наказі немає — то це заборони на висадку, тому созопольські човни й можуть висаджувати людей на більшому з островів.

Сам острів Святого Петра надто малий і надто крутий, щоб висадка на нього мала сенс, і її й не пропонують. З човна ви бачите обриси обох островів і колонії мартинів; з міста — острівці, що замикають затоку з півночі. Якщо вам цікаві саме птахи, а не археологія, вирушайте вранці, а не на вечірню прогулянку, і візьміть бінокль: пелагічні види, через які це місце й цінне, здебільшого тримаються на воді, а не на скелі.