Острів Святої Анастасії

Варте зупинки

Сама переправа — половина сенсу: тридцять-сорок хвилин у Бургаську затоку до єдиного гектара вулканічної породи, на якому стоять церква, маяк, ресторан і п’ять гостьових кімнат. Музей розповідає дивну кар’єру острова: середньовічний монастир, політична в’язниця з 1923 року, «Острів Більшовик» за комунізму. Катери ходять у теплі місяці, скасовують рейси в негоду, а в розпал літа заповнюються.

Оповідь

Довідка

Монастир, присвячений Святій Анастасії, стояв тут крізь Середньовіччя, а у XVIII і XIX століттях його перебудували. Чернече життя скінчилося 1923 року, коли держава перетворила острів на в’язницю. У 1925 році сорок три політичні в’язні на чолі з Теохаром Бакарджиєвим захопили човен, утекли і дісталися Радянського Союзу — епізод, з якого музей витискає найбільше, за допомогою відеоінсталяцій, а не вітрин.

Після 1945 року острів перейменували на Більшовик, і цю назву він мав десятиліттями. Стара назва повернулася, будівлі відреставрували, і тепер це невеликий муніципальний об’єкт: церква, маяк, експозиція, ресторан і два гостьові будинки з п’ятьма кімнатами на двох — для тих, хто хоче залишитися тут на ніч.

Катери відходять від Магазії 1 біля Морського вокзалу, а не від мосту в Морському саду, і переправа триває близько півгодини. Стандартний візит дає приблизно дві години на березі, що для гектара щедро, хоча зазвичай можна домовитися залишитися довше. Острів відкритий усім вітрам, і по дорозі довкола його краю сховатися практично ніде, тож і капелюх у серпні, і вітрозахисна куртка в жовтні однаково доречні.