Старе місто Созопола

Варте зупинки

У Несебира — церкви й автобуси; у Созопола — будинки і, в правильний місяць, тиша. Старе місто займає невеликий півострів із брукованими провулками, де дерев’яні верхні поверхи нависають над кам’яними першими, і в реєстрі значиться сто дев’ятнадцять будинків зі статусом пам’ятки культури. Приїжджайте до дев’ятої або після сьомої, а їсти йдіть на вулицю, віддалену від води на квартал.

Оповідь

Довідка

Мілетські переселенці заснували тут Аполлонію близько 610 року до нашої ери — найстаріше місто цього узбережжя. Наприкінці VI століття вони встановили в його храмі на острові бронзового Аполлона заввишки тринадцять метрів роботи скульптора Каламіса; римляни вивезли статую до Риму, розграбувавши місто 72 року до нашої ери, і відтоді її ніхто не бачив. У IV столітті нашої ери назва змінилася на Созополіс, місто порятунку, і це місце стало раннім і стійким християнським центром. Півострів називається Скамні.

Те, чим ви йдете зараз, — це вже пізніше: чорноморський міський дім XVIII–XIX століть, кам’яний перший поверх для комор і дерев’яний верхній поверх, що виступає над вулицею, обшитий темними дошками, з еркерами та виноградною лозою. Стару частину оголосили архітектурно-історичним резерватом 1974 року, і сьогодні державний реєстр налічує в місті двісті культурних цінностей, сто дев’ятнадцять з яких — будинки, а ще сорок дев’ять споруд охороняються за їхній внесок у форму вулиць.

Практична порада стосується радше часу, ніж об’єктів. У серпні Созопол приймає більше людей, ніж може вмістити, і прибережні таверни торгують радше краєвидом, ніж рибою. Приїжджайте рано, пройдіть периметровою стежкою вздовж південних скель, огляньте Успенську церкву, заглиблену нижче рівня вулиці, і зерносховище під південним муром, а обідати йдіть углиб від берега. Наприкінці вересня те саме місто — це вже зовсім інше й набагато краще місце.