Сім Рильських озер

Варте зупинки

Класичний болгарський гірський день: крісельний підіймач, а потім підйом повз озера, названі за їхньою формою — Сльоза, Око, Нирка, — до гребеня, звідки видно всі сім одразу. Виходьте рано; влітку опівдні стежка перетворюється на чергу. В останній понеділок місяця підіймач зупиняють на технічне обслуговування, і тоді прогулянка стає незапланованим підйомом на 600 метрів.

Оповідь

Довідка

Сім циркових озер лежать сходами зі скельних уступів між 2 095 і 2 535 метрами, і кожне назване за тим, на що схоже. Сльоза — найвище і найменше. Нижче — Око, майже кругле і глибиною близько тридцяти семи метрів, найглибше циркове озеро країни. Далі Нирка, Близнюк, Трилисник, Рибне озеро і Нижнє озеро в кінці сходів. Вода стікає з одного в наступне.

Крісельний підіймач від станції «Піонерска» над Панічиште долає близько шестисот метрів підйому менш ніж за двадцять хвилин і висаджує вас біля хижі «Рилски езера» (гірського притулку, влітку зазвичай з обслугою). Звідти стандартне коло підіймається до оглядової точки над Сльозою, звідки видно всі сім одразу, і повертається вниз іншим боком: близько восьми кілометрів, 470 метрів набору висоти, п’ять годин неквапливого темпу.

День більше визначають дві речі, ніж сама ходьба. Перша — черга: у літні вихідні очікування на нижній станції довге зранку і часто гірше на спуску по обіді; а в останній понеділок кожного місяця підіймач не працює взагалі, і ті шістсот метрів доводиться долати пішки. Друга — 19 серпня, коли Всесвітнє біле братство збирається на широкому майданчику біля Нирки і на світанку танцює панейритмію великим колом. Це варто побачити раз, і це найгірший з можливих день, якщо ви приїхали по тишу.