Самуїлова фортеця

Варте зупинки

Долина між Беласицею та Огражденом вузька, і в липні 1014 року Самуїл її перекрив. Василій II перекинув загін через плече гори, узяв барикаду з тилу, і болгарське військо було знищене; після цього, як кажуть візантійські хроністи, полонених осліпили і відпустили додому. Парк-музей походить з 1982 року і, чесно кажучи, є пам’ятником не менше, ніж музеєм; уся суть — у землі, на якій він стоїть.

Оповідь

Довідка

Клідіон означає «ключ», і те саме означає Ключ — село далі дорогою. Перевал, названий цим словом, — це проміжок, де Струмешниця проходить між Беласицею й Огражденом: очевидний шлях із долини Струми в Македонію, а отже, шлях, яким Василій II мусив іти. Самуїл його укріпив. 29 липня 1014 року візантійський загін обійшов позицію горами і вдарив на захисників згори, і болгарська лінія зламалася.

Те, що сталося далі, знає в Болгарії кожен. Хроністи записують, що Василій наказав осліпити полонених вояків, залишивши одному зі ста одне око, щоб вести решту додому, і що Самуїл помер за кілька місяців після того, як побачив їхнє повернення. Сучасні історики скептичні щодо арифметики — чотирнадцять чи п’ятнадцять тисяч це радше хронікарське число, ніж підрахунок, — але після цієї кампанії царство не оговталося і через чотири роки було поглинуте Візантією.

Пам’ятку облаштували як національний парк-музей 1982 року, у впевненому монументальному стилі того десятиліття: бронзовий Самуїл, виставкова будівля, відвідувацький центр. Це приблизно за шістнадцять кілометрів на захід від Петрича, дорогою в бік переходу Златарево. Їдьте заради ландшафту не менше, ніж заради експозиції: звідси видно, як лежить земля, і зрозуміло, чому військо стало саме в цьому проміжку.