Гора Сакар

Варте зупинки

Сакар — низький куполастий хребет на крайньому південному сході, між Марицею і Тунджею, що спускається до турецького кордону і сягає найвище 856 метрів. Це один із найбагатших на хижих птахів районів країни й головний осередок орла-могильника, а ще тут розсипані фракійські дольмени. Туристичної інфраструктури тут майже немає — у цьому й суть, і проблема.

Оповідь

Довідка

Це не Стара-Планина, і до неї звідси далеко: Сакар лежить у крайньому південно-східному кутку Болгарії, затиснутий між Марицею, Тунджею і кордоном, а найближчі міста — Тополовград і Свиленград. Найвища точка, Вишеград, сягає 856 метрів, а весь хребет округлий, відкритий, випасений і спекотний.

Сюди приїздять із двох причин. Перша — птахи. У Сакарі одна з помітніших у Європі популяцій орла-могильника, а також інші хижаки, що користуються відкритими луками й розрідженим дубом; хребет входить до європейського Зеленого поясу вздовж лінії колишньої залізної завіси — десятиліття обмеженого доступу на кордоні залишили оселища в кращому стані, ніж вони були б інакше. Природоохоронні організації тут активно працюють.

Друга — мегаліти. У цих пагорбах стоять десятки фракійських дольменів, кам’яних скринь-гробниць першого тисячоліття до н. е., а також вирубані в скелі святилища й пізніші укріплення. Більшість із них не позначені, стоять серед полів чи чагарників, і щоб їх знайти, потрібні місцеві вказівки або добра мапа. Це і є чесний підсумок поїздки в Сакар: те, що варто побачити, справжнє й переважно невпорядковане, і вам доведеться попрацювати, щоб до нього дістатися.