Церква Святої Неділі

Варте зупинки

16 квітня 1925 року купол обвалився на похорон, повний політичної і військової верхівки країни. Підрахунки загиблих різняться, але зазвичай називають близько ста п’ятдесяти, а поранених — близько п’ятисот. Те, куди ви заходите, відбудували на тому самому місці між 1927 і 1933 роками. Десять хвилин усередині — і вся Болгарія XX століття в залі разом з вами.

Оповідь

Довідка

Замах спланували довкола тіла. Генерала Константина Георгієва застрелили 14 квітня саме для того, щоб його похорон зібрав державну еліту під одним дахом; ціллю був цар Борис III, який двома днями раніше сам пережив засідку і в мить, коли заряд у куполі вибухнув, був в іншій частині міста на іншому похороні. Ті, хто закладав цей заряд, належали до військової організації Болгарської комуністичної партії. Репресії, що почалися потім, тривали місяцями.

Відбудова тривала від літа 1927 року до весни 1933-го, коли 7 квітня церкву освятили заново: близько тридцяти метрів завдовжки, п’ятнадцять із половиною завширшки, тридцять один метр до верху центрального купола. Позолочений іконостас, що пережив вибух, повернули на місце. Стінопис, який ви бачите, значно пізніший — команда під керівництвом Ніколая Ростовцева працювала тут між 1971 і 1973 роками, — тож інтер’єр читається набагато новішим, ніж історія будівлі.

Вийшовши, постійте надворі й роззирніться. Синагога, мечеть Баня-Баші й католицький собор Святого Йосипа — усі в межах чотирьохсот метрів від цих дверей, а розкопані римські вулиці Сердики лежать під бульваром між ними. Софія не влаштовує цього для відвідувачів; так просто склалося місто.