«Радецький»

Варте зупинки

29 травня 1876 року Христо Ботев і його загін піднялися на борт австрійського дунайського пароплава невеликими групами в різних портах, перевдягнені на городників, а потім захопили місток і змусили капітана висадити їх у Козлодуя. Ботев загинув менш ніж через тиждень. Оригінальне судно розібрали на металобрухт 1924 року; те, що пришвартоване тут, — реконструкція, оплачена загальнонаціональним збором коштів серед школярів у середині 1960-х.

Оповідь

Довідка

«Радецький» збудували 1851 року в Обуді, і він працював на нижньому Дунаї для австрійської пароплавної компанії, курсуючи між Оршовою та Галацом. Люди Ботева сідали на борт по одному-двоє, видаючи себе за городників, що їдуть на заробітки до Румунії. Опинившись на борту, вони розкрили себе; Ботев надіслав капітану Дагоберту Енгландеру ввічливу записку з поясненням, що відбувається і чому, і Енгландер підкорився, а згодом відмовився їх засуджувати — тому капітан габсбурзького судна й посів своє місце в болгарській національній пам’яті.

Висадка в Козлодуя — один із канонічних образів болгарської історії: понад двісті чоловіків, що навколішки цілують землю, а потім короткий, приречений похід у гори над Врацею. Ботев загинув біля Околчиці лічені дні по тому.

Саме судно вивели з експлуатації 1918 року й розібрали 1924-го, зберігши кілька частин, які передали цареві Борису III. Між 1964 і 1966 роками, після кампанії, розпочатої журналісткою Ліляною Лозановою, болгарські школярі зібрали кошти на його відбудову: за основу взяли корпус радянського колісного буксира 1953 року, перебудувавши його за старими обрисами й включивши збережені фрагменти. Судно завдовжки близько п’ятдесяти семи метрів пришвартоване в Козлодуї і вміщує виставку, присвячену тій переправі.