Приморско

Варте зупинки

У Приморско — два з найбільших пляжів південного узбережжя, по одному з кожного боку мису, а одразу на північ лежить резерват Ропотамо, і за північним пляжем — болото Стамополу. Це простий, багатолюдний, недорогий курорт, у якому немає нічого старого, і саме це і працює: вода мілка, пісок глибокий, а ціни на шезлонги — одні з найнижчих на узбережжі.

Оповідь

Довідка

Село заснували 1879 року й назвали Кьопрю, тобто «міст»; назву Приморско воно отримало 1934-го, а гавань — 1939-го. Своїм обличчям місто завдячує Міжнародному молодіжному центру, відкритому 1955 року, який три десятиліття привозив сюди молодь з усього східного блоку і залишив місту такий масштаб готельної інфраструктури, якого рибальське село інакше ніколи б не мало. 1962 року його визначили національним морським курортом, а 1981-го воно стало містом.

Суть тут — саме пляжі. Північний пляж тягнеться до лагуни Стамополу й охоронюваного дюнного поля між містом і місцевістю Перла — двадцять чотири гектари дюн, окремі гряди заввишки до дев’ятнадцяти метрів, понад вісімдесят видів рослин, чотирнадцять із них у Червоній книзі. Гуляти там, на відміну від резервату, дозволено; їздити на машині, ставити намети й будувати — ні. Південний пляж, який іноді називають Чортовою затокою, більший і краще підходить для купання.

На північному краю міста, в місцевості Перла, стоїть об’єкт, який офіційно описують як приватизовану базу колишньої державної резиденції, без визначеного містобудівного статусу й без встановлених меж власності. Про нього ходять різні історії, жодна з яких не задокументована, і жодну з них цей путівник не переказує. Невеликий міський історичний музей влітку працює за звичайним графіком, а до Беглик-Таш звідси три кілометри.