Пловдивський регіональний етнографічний музей

Варте зупинки

Сам будинок — половина експозиції. Особняк Куюмджиоглу 1847 року має вигнутий верхній поверх і хвилястий фронтон, які й визначають пловдивський стиль доби відродження; його зводили тоді, коли фасад був заявою. Усередині зібрання охоплює одяг, мідний посуд, перегонку трояндової олії й гайтанне ремесло, яким жив край, — близько шістдесяти тисяч предметів, з яких ви побачите лише частку. У понеділок зачинено, а йти сюди вгору від римського театру.

Оповідь

Довідка

Пловдивські купці доби відродження будували назовні. Їхні будинки нависають над вулицею верхніми поверхами, ширшають угору, а розписані чи різьблені фасади звернені до кожного, хто проходить повз. Дім Куюмджиоглу 1847 року — найповніший вцілілий вияв цієї звички: симетричний фасад, фронтон, що хвилюється, наче запнута завіса, і план, де посеред кожного поверху стоїть великий центральний салон, а кімнати розташовані довкола нього.

Етнографічна збірка переїхала сюди пізніше. Ідея регіонального музею для Пловдива походить із початку 1890-х і чималою мірою завдячує Стою Шишкову — учителеві й етнографові, який доводив, що матеріальну культуру краю треба зібрати, поки вона не зникла. Це спрацювало: тепер фонди налічують десятки тисяч предметів, а зали впорядковані за заняттями — землеробство, скотарство, ремесла і гайтан, плетена тасьма, яку пряли родопські села, а продавав Пловдив.

Ви тут заради кімнат не менше, ніж заради вітрин: багатий будинок XIX століття, який ніколи не випотрошували, і речі, які його господарі впізнали б, досі всередині. У музею є друга будівля на вулиці Саборна за кілька хвилин звідси, і комбінований квиток покриває обидві.