Пірін

Варте зупинки

Рила вища; Пірін крутіший. Вісімдесят кілометрів гребеня з півночі на південь, а дві найвищі вершини — Вихрен (2 914 м) і Кутело одразу за ним — тісняться на північному краю, де скеля переходить у мармур, а стіни спадають майже прямовисно. Більшість масиву — національний парк, у списку світової спадщини ЮНЕСКО з 1983 року. Звичайна база — Банско. Мармур тут карстовий: він поглинає воду, тож на довгих ділянках високого гребеня немає жодних джерел.

Оповідь

Довідка

Пірін тягнеться близько вісімдесяти кілометрів від сідловини Предел на півночі, де він сходиться з Рилою, униз до грецького кордону, і він вузький — щонайбільше сорок кілометрів, а часто й значно менше. Північна третина — це те, що зазвичай мають на увазі, кажучи «Пірін». Тут граніт поступається місцем смузі мармуру, а мармур вивітрюється у форми, через які масив, якщо дивитися з Банско, більше нагадує невеликий альпійський хребет, ніж будь-що інше в країні: ножеподібні гребені, осипи білого щебеню, стіни, що спадають на кілька сотень метрів без жодного виступу.

Національний парк охоплює більшу частину високогір’я і має статус об’єкта світової спадщини ЮНЕСКО з 1983 року, а 2010-го до нього додали розширення. У парку близько 118 льодовикових озер, з яких Попово, посередині масиву, — найбільше і найглибше. Дві ділянки свідомо залишили поза межами об’єкта: гірськолижні зони над Банско та Добринище. Ці винятки — предмет тривалої суперечки між болгарською державою, природоохоронними організаціями та Комітетом всесвітньої спадщини, який неодноразово вимагав стримати розбудову підйомників. Свідчення цього видно вже під час під’їзду нагору.

Практичний наслідок усього цього мармуру — сухість. Карст забирає дощову воду прямо вглиб, і на високих гребенях між хижами годинами буває ніде напитися. Наповнюйте фляги в хижі й вважайте, що будь-який літній день після обіду вище 2 500 м може закінчитися грозою.