Печера Святої Марини

Варте зупинки

За дванадцять кілометрів на схід від Сливарово, за старим прикордонним колючим дротом, лежить печера, яка була найбільшим культовим центром Святої Марини на південному сході Фракії, приваблюючи прочан аж із Константинополя. Воду, що скрапує зі стін, збирають у посудини на підлозі і вважають святою. Люди залишали біля входу маленькі олов’яні або срібні моделі хворого органу свого тіла, вірячи, що хвороба залишиться там разом із моделлю.

Оповідь

Довідка

Святі місця Святої Марини в Странджі мають спільний зразок: невеликий монастир, джерело і дерево, на яке віряни зав’язують нитку чи клапоть одягу, щоб хвороба перейшла в нього і там і згинула. Вони лежать поза селами, завжди в низькому, вологому місці — печері чи глибокому яру, — тож дістатися них означає спускатися, а не підійматися.

Це найбільше з таких місць. Найбільше запам’ятовуються саме вотивні дари: мініатюри хворого органу або й цілого людського тіла, відлиті з олова чи срібла і залишені біля отвору у східній стіні або поруч з іконою. День святої, 17 липня за новим стилем, у Странджі був святом для неодружених — лефтерски панагир, — і відзначали його вночі: прочани бенкетували, а потім засинали біля печери в надії на зцілення чи знак уві сні.

Дістатися сюди — це і є головна складність, і її не варто недооцінювати. Печера лежить у місцевості Лікуди, зовсім близько до турецького кордону, і дістатися до неї можна зі Сливарово або на позашляховику з Кости старою ґрунтовою дорогою по хребту над Резовскою. Тут немає асфальтованої дороги, немає жодного напису жодною мовою і немає стабільного мобільного зв’язку, на який можна покластися; дирекція природного парку попереджає, що біля кордону телефон перемикається на турецькі мережі. Домовляйтеся через центр для відвідувачів парку або туристичний офіс Малко-Тирново, а не вирушайте самотужки, і візьміть із собою паспорт.