Перперикон

Варте зупинки

Сходи, цистерни, приміщення та вівтарі, вирубані прямо в голому білому пагорбі над долиною Перперешка, оброблювані й переоброблювані від бронзової доби до Середньовіччя. П’ятнадцять хвилин підйому від автостоянки — і дві години, щоб оглянути все як слід. Візьміть воду та капелюх: на скелі немає жодної тіні.

Оповідь

Довідка

Перперикон — це пагорб за вісімнадцять кілометрів на північний схід від Кирджалі, де впродовж кількох тисячоліть люди вирубували в скелі те, що їм було потрібно, замість того щоб будувати зверху. Сходи, водовідвідні канали, цистерни, саркофаги, ніші та круглий вівтар у вирубаній у скелі залі — усе це видовбане просто в живому камені, через що датувати ці елементи дуже важко. Поверх них лежить те, що датувати можна: палац римської доби у кілька поверхів, фортечні мури завтовшки майже три метри, пізньоантична базиліка та середньовічна болгарська єпископська кафедра.

Систематичні розкопки почалися лише 2000 року під керівництвом Ніколая Овчарова, який очолює роботи й дотепер. Саме він вважає, що скельне святилище тут було оракулом-храмом Діоніса, який описували античні автори, — твердження, яке він повторив 2024 року, знайшовши два вівтарі. У мало не кожному буклеті про це місце цю версію подають як усталений факт. Насправді це не так: незалежного підтвердження досі не опубліковано, і цю відмінність варто тримати в голові, підіймаючись на пагорб.

Підйом починається легко, широкими світлими плитами, а потім переходить у вирубані в камені сходи, які слизькі й відполіровані, коли мокрі. Здебільшого нагорі ви побачите фундаменти й негативний простір — підлоги, гнізда для балок, водостоки, — тож візит винагороджує тих, хто розуміє, на що дивиться. Комплекс не надає гідів біля входу: ліцензованого гіда потрібно замовляти заздалегідь.