Музей неолітичних жител

Варте зупинки

Будинок початку шостого тисячоліття до н. е., що стоїть там, де його збудували, з горщиками, зерновими засіками і печами на своїх місцях. Він уцілів тому, що згорів: вогонь випалив глиняні стіни і запечатав усе під завалом. Одна зала, півгодини — і чи не найпряміший погляд на життя ранніх землеробів, який може запропонувати Європа.

Оповідь

Довідка

Житла виявили 1969 року під час рятівних розкопок у Старій Загорі, і замість знімати їх археологи збудували над місцем накриття і залишили все на місці. Музей відкрили довкола них десятиліттям пізніше. Більший будинок мав два поверхи — приблизно десять метрів на шість і близько семи метрів до гребеня даху — і був зведений із вбитих у землю кілків, переплетених лозою і обмазаних глиною з січеною соломою. Для того часу це звичайна конструкція. Незвичайне те, що вона досі тут.

Причина — пожежа, яка його знищила. Хата з плоту й глини, що зотліває, лишає по собі ямки від стовпів; та, що згоріла, перетворює стіни на випалену кераміку і скидає дах на вміст, який далі лежить під уламками недоторканим. Тож разом із будівлею вцілів і її інвентар: щось із шістдесят горщиків, ручні жорна для зерна, засіки, печі й три глиняні колони, змодельовані з бичачими рогами, які явно не були господарським начинням. Телль Старої Загори був заселений більш-менш безперервно від кінця сьомого тисячоліття до н. е., і це одна його мить, завмерла.

Це невеликий музей, і він не вдає із себе більшого. У підвальній залі — доісторична кераміка, статуетки й прикраси з ширшого регіону. Закладіть півгодини і сприймайте це як зупинку в межах Старої Загори, а не як окрему мету.