Національна художня галерея Болгарії

Варте зупинки

Дві історії в одній будівлі. На цьому місці стояв конак — резиденція османського намісника, — де тримали Васила Левскі і де взимку 1872–1873 років засідав суд, що засудив його до смерті; з 1880 року будівлю перебудували на резиденцію першого болгарського князя. Приходьте так само заради самих кімнат, як і заради мистецтва, і майте на увазі, що в цьому крилі виставляють лише тимчасові експозиції.

Оповідь

Довідка

Конак стояв тут з XVI століття, згорів 1816 року і був відбудований; він був адміністративним центром османської Софії і саме тим місцем, де завершився суд над Левскі. Після Визволення князь Александр Баттенберг доручив віденському архітектору Віктору Румпельмаєру перетворити те, що залишилося, на палац, зберігши старий кам’яний фундамент і частину головного фасаду. Палац відкрили 26 грудня 1882 року. Фердинанд додав північно-східне крило між 1894 і 1896 роками за проєктом Фрідріха Ґрюнангера — того самого архітектора, який через десятиліття збудував синагогу за чотириста метрів звідси.

Після 1944 року в палаці розміщувалася Рада міністрів. 1953 року держава передала будівлю Національній галереї та Етнографічному музею, які й досі ділять її між собою.

Перш ніж купувати квиток, варто розуміти, що Національна галерея сьогодні — це один заклад у кількох будівлях. Ця, яку називають просто «Палац», приймає лише тимчасові виставки болгарського та закордонного мистецтва. Постійна колекція — близько тисячі семисот творів на чотирьох поверхах, болгарський живопис із середини XIX століття й далі, а також європейські, азійські та африканські збірки — розташована в «Квадрат 500», за кілька хвилин пішки на схід. До того самого об’єднання належить і Музей християнського мистецтва в крипті собору Александра Невського. Існують комбіновані квитки; по четвергах усе коштує близько двох євро.