Міджор

Варте зупинки

Найвища точка Західнобалканського хребта і всієї Сербії, і аж до того, як на початку 1990-х прибрали прикордонні споруди, сюди взагалі ніхто не ходив. Тому вона й досі відчувається незвіданою: довгі трав’янисті гребені, витоки Лома й Тимока просто під ногами, і майже нікого поруч. Від будь-якого болгарського початку маршруту це цілий день, а дороги до тих початків маршрутів кепські.

Оповідь

Довідка

З болгарського боку є два підходи, і жоден не легкий. Від Чупрене сімнадцятикілометрова ґрунтова дорога вгору річкою Чупренска веде до хижі «Горски Рай» на висоті 1 450 метрів, і для неї потрібен позашляховик із високим кліренсом; пішки це трохи більш як дев’ять кілометрів угору Манастиркою одним із двох екостежок. Від хижі позначена стежка перетинає Чупренський біосферний резерват — одне з останніх місць Болгарії, де гніздиться глушець, — до головного гребеня, а потім іде на південний схід через Остра-Чука та Оба (2 033 м) до сідловини біля прикордонного знака № 336, де беруть початок і Лом, і Тимок. Звідти до вершини — приблизно година підйому північно-західним схилом. Розраховуйте на чотири з половиною години від хижі.

Від Горні-Лома шлях коротший і крутіший: хижа на висоті 840 метрів, за сім кілометрів над селом, у колишньому прикордонному посту, а далі дві-три години важкого підйому до тієї самої сідловини.

Сама гора — трав’яниста з трьох боків і має круту скельну стіну з півночі, якою користуються скелелази. Присумкова область має статус охоронюваного ландшафту з 2009 року через альпійську флору. Кордон проходить прямо через вершину; Сербія не вимагає дозволу, і з сербського боку сюди піднімаються від Бабин-Зуба та Топлі-Дола. У ясний день уся суть саме в порожнечі — це найменш ходжений двотисячник країни.