Мальовица

Варте зупинки

Із висотою 2 729 м Мальовица не серед найвищих вершин Рили, але вона найбільш впізнавана — крута гранітна піраміда у верхів’ї власної долини, і школа болгарського альпінізму з середини минулого століття. Від хижі на висоті близько 1 960 м підйом займає три-чотири години, спуск — дві-три, стежка добре натоптана, з кам’янистою останньою ділянкою. Технічного лазіння на літньому маршруті немає, але тверда хода потрібна.

Оповідь

Довідка

Дорога долиною піднімається від Говедарци до невеликого лижного центру на висоті близько 1 730 м, і саме там закінчується проїзд для машин. Хижа лежить ще за півгодини вище, на висоті приблизно 1 960 м, якраз на межі лісу, і з її тераси вершина — очевидна гостра форма у верхів’ї цирку. Болгарський альпінізм фактично зародився на стінах довкола цього місця; альпіністська школа в долині підготувала кілька поколінь скелелазів, зокрема учасників гімалайських експедицій країни.

Звичайний маршрут — це стежка, а не сходження. Він піднімається лугом і кам’янистими розсипами до плеча гори, а потім на останній ділянці переходить у скельні сходи — нічого, що потребує мотузки влітку, але достатньо, щоб довелося користуватися руками і хотілося сухої погоди. Три-чотири години на підйом реалістичні для людини, яка регулярно ходить пішки; спуск швидший для ніг, але важчий для колін.

Мальовица також є вузловою точкою. Від гребеня позначені стежки йдуть на північний схід до Семи Рильських озер і на південний захід вниз до Рильського монастиря, тож це стандартний перший день трансгребеневого переходу, а не просто вершина. Це також означає, що в сезон хижа заповнена. У червні в яругах під вершиною часто ще лежить сніг, і мокрі скельні сходи значно гірші за сухі.