Поморійське озеро

Варте зупинки

Лагуна за Поморієм і досі поділена на випарні басейни й досі працює, і саме тому тут є птахи — голі береги й мілкий розсіл підходять крячкам, шилодзьобкам і ходулочникам краще, ніж будь-який доглянутий резерват. «Зелені Балкани» утримують на південному березі центр для відвідувачів із телескопами, наведеними на колонії. Пізня весна — для гніздування, серпень–жовтень — для міграції, а зима — заради фламінго.

Оповідь

Довідка

Колись Поморіє було островом; дві піщані коси з’єднали його з суходолом і залишили по собі цю гіперсолону лагуну — близько 8,5 квадратного кілометра площею, рідко глибшу за метр. Сіль тут виробляють уже понад дві тисячі років за методом, названим на честь античної назви міста, Анхіало: морську воду впускають з одного кінця, вона повільно проходить ланцюжком мілких басейнів, концентруючись, і на іншому кінці її вручну згрібають. Сусідній Соляний музей, що працює з 2002 року, підтримує в робочому стані близько двох гектарів басейнів і є єдиним музеєм такого типу в південно-східній Європі.

Лагуна отримала статус охоронної території 2001 року і статус водно-болотного угіддя Рамсарської конвенції — 2002-го. Її пташиний перелік налічує далеко за двісті видів, і це одне з головних місць гніздування в Болгарії для крячка рябодзьобого, крячка малого, шилодзьобки, ходулочника та галагаза. З 2010-х тут узимку зимує фламінго звичайний у кількості, яка ще покоління тому здавалася немислимою.

Центр для відвідувачів стоїть на південному краю поруч із Соляним музеєм: вхід коштує близько 2 €, або 3 € за обидва об’єкти разом, є тераса, польові підзорні труби та виставка. Він працює цілий рік, але з жовтня — за зимовим графіком, і зачинений по неділях і понеділках. Піщана коса, що замикає лагуну з півночі, — це довга прогулянка темним, багатим на залізо піском: гарно на світанку, а до десятої вже відкрито й без жодної тіні.