Атанасовске озеро

Варте зупинки

Мілке солоне озеро, розділене дорогою з Бургаса навпіл, — половина строгий резерват, половина діючий соляний промисел, — і найкраще місце в країні для спостереження за міграцією. Наприкінці серпня через цю точку пролітає понад дві третини всієї європейської популяції білого лелеки. Тут же можна посидіти в безкоштовних лужних і мулових басейнах на південному краю, а це вже настільки по-бургаськи, наскільки взагалі можливо провести день.

Оповідь

Довідка

Озеро завдовжки близько 9,5 кілометра і завширшки 4,3, і майже ніде не глибше за метр. Сіль тут виробляють з 1906 року; близько 1 690 гектарів і досі поділено на басейни, що дають близько сорока тисяч тонн морської солі на рік. Північна половина стала строгим резерватом 1980 року і водно-болотним угіддям Рамсарської конвенції 1984-го, і виявилося, що діюча й охоронювана половини цілком одна одній пасують — фламінго, шилодзьобкам і крячкам потрібні саме ті голі, солоні, мілкі умови, які й створює промисел.

Пташиний перелік налічує близько 316 видів, приблизно сімдесят відсотків усього зафіксованого в Болгарії, включно з чотирнадцятьма видами під глобальною загрозою. Причина — Віа Понтіка: птахи, що ширяють, стискаються між горами й морем і перетинають це місце в кількості, у яку важко повірити, поки не станеш просто під ними. Пік припадає на кінець серпня — вересень, коли летять білі лелеки, пелікани, осоїди та орли.

Є три місця, куди варто прямувати. Точката, піднята точка на північній дамбі біля шлагбаума соляного промислу, — традиційний пункт спостереження, яким користуються орнітологи-аматори. Невелика схованка на західному березі, біля заправки на дорозі до Поморіє, безкоштовна, але бронювати її треба заздалегідь через обласну екологічну інспекцію. На південному краю лужні басейни й лікувальний мул відкриті для всіх, безкоштовно, дістатися можна машиною або вздовж пляжу — зазвичай радять двадцять-тридцять хвилин у розсолі, він доволі сильний.