Колокита

Варте зупинки

Колокита — мис одразу на південь від Созопола, між містом і лагуною Алепу, охоронюваний заради прибережної рослинності. На ньому нічого не збудовано. На ділянці узбережжя, де забудували кожну доступну бухту, голий мис зі стежкою через нього, на якому нікого немає, вартий години часу будь-кого.

Оповідь

Довідка

Цікавість тут радше ботанічна, ніж мальовнича. Миси й дюнні поля між Созополом і Ропотамо несуть перехідну середземноморську флору, яка більше майже ніде на цьому узбережжі не збереглася, — з піщаною лілією, синьоголовником приморським і низкою вузькоспеціалізованих видів, які не витримують постійного витоптування. Саме охорона тут і на сусідніх дюнних об’єктах їх і зберегла.

Сам мис низький, скелястий на кінці й трав’янистий позаду, з невеликими бухтами по обидва боки і краєвидами на північ, на созопольський півострів, і на південь, у бік Мідного Рида. Ходити по ньому не заборонено; їздити машиною, ставити намети й зривати рослини — заборонено.

Тут узагалі немає нічого — ні автостоянки, ні вказівника, ні тіні, ні води, ні рятувальника, а в улоговинах немає й мобільного зв’язку. У цьому і принада, і застереження. Приходьте ввечері, коли пляжі спорожніють, або в травні, поки вони ще не заповнилися, і тримайтеся вже натоптаної стежки, а не прокладайте нову через дюну. Якщо дме північно-східний вітер, на самому мисі неприємно, і сідати варто на захищеному боці.