Кирджалійське водосховище

Варте зупинки

Головне тут — стіна: 103 метри бетонної аркової гравітаційної греблі, тип, нечастий для Болгарії, що стоїть просто над Кирджалі, а місто живе під нею. За нею Арда підпирається на двадцять кілометрів крізь оголений вулканічний край, який зовсім не схожий на решту Болгарії. Коли водосховище заповнилося, під воду пішло двадцять чотири села. Для відвідувачів нічого не облаштовано; на це дивляться з дороги.

Оповідь

Довідка

Будівництво почалося 1957 року, а гребля стала до ладу 1963-го, хоча роботи над ширшою схемою тривали і в 1970-х. Конструкція — бетонна аркова гравітаційна стіна заввишки 103,5 метра і завдовжки 344 — тут незвична, бо більшість великих гребель країни земляні або прямі гравітаційні, і інженерія виявилася настільки складною, що, коли нестійка порода і розломи загрожували зупинити роботу, залучили радянських, а потім французьких фахівців.

Воно тримає близько 497 мільйонів кубічних метрів Арди, розлитих на тринадцять з половиною квадратних кілометрів і сягаючи двадцяти кілометрів угору за течією. Під воду пішли двадцять чотири села в Кирджалійському й Ардинському районах. Станція під стіною має чотири турбіни на 106 мегават, і це найвища з трьох великих гребель на Арді.

Для відвідувача принада тут радше в ландшафті, ніж в інженерії. Це Східні Родопи: низькі, сухі, вулканічні, з ріолітовими виходами над зеленою водою і дуже небагатьма деревами. Бічні рукави озера заходять у гори, і найкраще їх видно з берегової дороги або з гребеня над стіною. Цей край працює в пізньому світлі — скеля стає помаранчевою, а вода чорною.