Єврейське кладовище в Карнобаті

Варте зупинки

Близько п’ятдесяти декарів схилу за межами Карнобата, де стоїть майже тисяча мармурових і кам’яних надгробків із написами гебрейською, ладино, французькою, німецькою та болгарською мовами. Найдавніший розшифрований напис датується 1598 роком. Міський музей описує це кладовище як один із найзначніших великих середньовічних некрополів на Балканах і одне з найдавніших сефардських поховань. Сюди майже ніхто не приїжджає.

Оповідь

Довідка

Сефарди, вигнані з Іспанії 1492 року, дісталися османських Балкан протягом одного покоління, і Карнобат став одним із місць, де вони оселилися. Некрополь розростався протягом чотирьох століть, і востаннє його систематично досліджувала група науковців між 1991 і 1995 роками. Не всі поховання зафіксовано, і не всі епітафії прочитано.

Цікавість становлять самі камені. Більшість із них — мармур, привезений із Малко-Тирново, за сто п’ятдесят кілометрів на південь, що для провінційної громади було чималою заявою про наміри. Найдавніші несуть вирізьблені символи, що вказують на стать, освіту чи ремесло похованого: чорнильниця і перо, голка, ножиці, пояс, пряжки, квіти. Читати їх — це короткий курс про те, ким були євреї цього міста.

Стан кладовища такий, якого й можна очікувати від нефінансованого об’єкта, про який більше нема кому дбати: камені повалені, трава висока, немає ні стежки, ні інформаційного стенда. Приїжджайте на початку весни або пізньої осені, взуйте чоботи і поводьтеся так, як і на будь-якому кладовищі. Міський музей, який опікується цим об’єктом разом із годинниковою вежею, гамамом і старою мечеттю, — те місце, куди варто звернутися перед візитом: він на вулиці Алекси Нейчева і відкритий за попередньою домовленістю, а його будинок-музей на вулиці Димитра Полянова працює в буденні дні.