Церква Сорока мучеників

Варте зупинки

Це найближче до національного реліквіарію, що є в Болгарії, і водночас невелика низька будівля біля підніжжя Царевця, яку легко проминути. Усередині стоять три кам’яні колони з написами — дві IX століття грецькою, привезені сюди свідомо, і власна колона Івана Асеня II болгарською, — і могили середньовічної династії, яка їх там поставила. Двадцять хвилин, якщо читати колони; десять, якщо ні.

Оповідь

Довідка

Іван Асень II збудував церкву після битви при Клокотниці в березні 1230 року, де він розбив правителя Епіру і зробив Тирново панівною силою на Балканах. Перемогу він зафіксував сам — вирізьбив на колоні, що й досі стоїть усередині. Поруч він поставив два давніші камені, які привіз сюди свідомо: колону хана Омуртага з IX століття, напис на якій описує палац на Дунаї, а потім різко переходить до того, яке коротке життя, хоч би яке величне воно було; і межовий стовп часів Крума. Помістити три століття болгарських правителів в одну кімнату — у цьому й був задум.

Могили — друга причина прийти. Поховання, знайдене тут у XX столітті, зазвичай ототожнюють із Калояном, убитим під Салоніками 1207 року, а ще вважається, що в церкві лежать Іван Асень II і його дружина Анна-Марія. Для країни, чию середньовічну державу стерли на п’ятсот років, мати тіла й почерк в одній будівлі важить більше, ніж архітектура.

І другий шар: 22 вересня 1908 року тут зачитали проголошення, що поклало край формальній підлеглості Болгарії султанові, і саме тому ця дата й ця церква пов’язані в кожному шкільному підручнику. Саму будівлю не раз били, перебудовували, руйнували і відновлювали, тож не чекайте кладки XIII століття всюди, куди подивитеся. Колони — справжні.