Гранітський дуб

Варте зупинки

Дуб звичайний у селі на Фракійській рівнині, який стоїть приблизно від IV століття. Підрахунок річних кілець на початку 1980-х дав 1 637, а це відносить його проростання приблизно до 345 року. Тепер він помирає — одна велика гілка ще вкривається листям, а решта суха деревина, — і це радше причина поїхати і подивитися, ніж причина цього не робити.

Оповідь

Довідка

Дерево стоїть у Граніті, селі на рівнині між Пловдивом і Старою Загорою, і про себе не заявляє. Виміри 1980-х дають обхват стовбура 7,45 метра, висоту 23,4 метра і крону, що розкинулася приблизно на тисячу квадратних метрів. Ботанічний бур нарахував 1 637 річних кілець, а це датує сіянець приблизно 345 роком — ще до того, як Римська імперія остаточно розпалася надвоє, і задовго до того, як з’явилася Болгарія.

Тепер він здає. Більша частина крони мертва, і останніми роками навесні розпускається лише одна з великих гілок, хоча жолуді дерево й далі дає. Чи оговтається воно, ніхто пообіцяти не може: дуби можуть протриматися в такому стані десятиліттями, а можуть і впасти в одну бурю.

У Граніті більше нічого немає, і біля дерева немає жодних зручностей. Воно стоїть там, де стоїть, просто неба, безкоштовно, і на те, щоб подивитися на нього як слід, іде хвилин десять. Чи виправдовує це гак із дороги Пловдив — Стара Загора, цілком залежить від того, як ви ставитеся до дуже старих живих істот.