Архітектурно-етнографічний комплекс «Етир»

Варте зупинки

Лазар Донков відкрив його у вересні 1964 року як перший у країні музей просто неба, і його вирізняє те, що механізми працюють. Млини, сукновальні та лісопилку рухає річка Сивек, що тече через територію, а в ремісничих майстернях стоять люди, які справді щось роблять. Приходьте в першу годину після відкриття; до полудня приїздять автобуси з Велико-Тирново.

Оповідь

Довідка

Ідея, яку обстоював Донков, полягала в тому, що минуле треба бачити, щоб його розуміти, а обране ним місце робило це легким: ділянка річки Сивек на південь від Габрово, де водяні майстерні стояли й так. Будівництво почалося 1963 року з відновлення того, що вже було, — примітивного млина-караджейки, сукновальні, валявиці для прання вовни, — а потім сюди перенесли ще будівлі з сіл довкола центральної Стара-Планини. Комплекс відкрився 7 вересня 1964 року.

У підсумку це близько семи гектарів і приблизно п’ятдесят споруд, і тут єдина в Болгарії колекція технічних установок на водному приводі. Саме заради цього варто постояти. Це не моделі. Воду відводять лотоками, колеса крутяться, а сукновальня б’є тканину так само, як тоді, коли саме так тканину й доводили до ладу.

Друга половина — це вулиця ремісників, шеренга з приблизно шістнадцяти будівель доби відродження з майстернями на першому поверсі й житлом нагорі, що відтворює торгову вулицю балканського містечка XIX століття. Виготовлення дзвонів, чинбарство, різьблення по дереву, стельмахування, гончарство, випікання хліба, вичавлювання олії, виготовлення інструментів — ремесла тут працюють, а не виставляються, і продають те, що майстри виготовили. У розпал літа це трохи сходить у бік сувенірів, але будівлі, річка і механізми тримають усе разом.