Доспатське водосховище

Варте зупинки

Двадцять два квадратних кілометри води на висоті тисячі двохсот метрів, у смерековій улоговині в Західних Родопах — достатньо високо, щоб літньої спеки з рівнини тут просто не було. Більшість людей, яких ви побачите, рибалять; решта — на дорозі між Доспатом і Сирницею вздовж північно-східного берега. Інфраструктури майже немає, і саме в цьому й полягає більшість привабливості. Візьміть теплий одяг навіть у серпні.

Оповідь

Довідка

Річку Доспат перегородили греблею між 1963 і 1968 роками, і вода почала підніматися 1967-го, затоплюючи високу долину на висоті близько 1 200 метрів. Результат — одне з найбільших водосховищ Болгарії, близько двадцяти двох квадратних кілометрів, дев’ятнадцять кілометрів завдовжки, місткістю близько 449 мільйонів кубічних метрів, — і найвище розташоване з-поміж них, що й визначає його характер. Гребля скромна як для такого об’єму позаду неї: шістдесят метрів заввишки і 230 завдовжки.

Його призначення — енергетика. Доспат — верхня ланка гідроелектричного каскаду, що йде вниз через Тешел і далі у систему Вачі, використовуючи перепад висот між Родопським плато та Фракійською низовиною. Коли водосховище наповнили, під воду пішли села Орлино й Бардуче, а також частина Круші.

Тепер тут переважно рибалять. Ловлять коропа, форель, окуня, судака й краснопірку, і влітку весь берег усіяний вудками. На протилежних кінцях водосховища стоять містечка Доспат і Сирниця з гостьовими будинками, а дорога між ними вздовж північно-східного берега — приємна година їзди. Тут немає ні набережної, ні курорту. Приїжджайте заради води, лісу й повітря, і пам’ятайте, що на цій висоті ввечері температура падає на п’ятнадцять градусів, не питаючи вашої думки.