Годинникова вежа Карнобата

Варте зупинки

Болгарські годинникові вежі доби відродження зазвичай квадратні й кам’яні по всій висоті. Ця, збудована 1875 року майстрами з Трявни, починається квадратною і на півдорозі переходить у восьмигранну призму, а над каменем стоїть фахверкова конструкція. Двадцять три з половиною метри до вістря. Це безкоштовно, забирає п’ятнадцять хвилин і за кілька кроків від музею.

Оповідь

Довідка

Вежу звели з ініціативи турецького нотабля міста трявненські майстри з місцевого каменю. Квадратний корпус має ззовні п’ять і сорок п’ять сотих метра в поперечнику і піднімається на п’ять і три десятих метра, перш ніж стати восьмигранною призмою; камінь сягає чотирнадцяти метрів, а фахверкова надбудова додає шість і сім десятих, і разом із дахом та шпилем виходить двадцять три і сорок п’ять сотих метра. Двері — з північно-східного боку, а дерев’яні сходи всередині ведуть до годинникового механізму. Дзвін привезли з Румунії сьомого лютого 1875 року.

Варто зупинитися через те, що вона не тримається взірця. Болгарська годинникова вежа доби відродження — упізнаваний тип, а це свідомий відхід від нього, що міський музей відзначає з певною гордістю.

Сам Карнобат — звичайне внутрішнє місто за годину на захід від Бургаса, на шосе і залізниці до Софії, і більшість мандрівників у ньому не затримуються. Якщо ви таки зупиняєтеся, причина — музей: заснований 1921 року директором місцевої гімназії і друга музейна збірка на південному сході Болгарії після дебелтської, він опікується годинниковою вежею, фортецею Марцелі, єврейським некрополем, хамамом Синан-бея і Чорною мечеттю. Його археологічна будівля відчиняється в будні за попередньою домовленістю, а будинок-музей на вулиці Димитра Полянова працює у звичайні робочі години.