Церква Пресвятої Богородиці, Пловдив

Варте зупинки

Найбільша православна церква Пловдива, зведена братцигівськими мулярами між 1844 і 1852 роками на купецькі гроші, з чотирнадцятиметровим іконостасом роботи братів Станишевих дебарської школи та іконами Ніколи Одринчанина. Її справжня вага — політична: на Різдво 1859 року літургію тут відслужили церковнослов’янською, а не грецькою, — свідомий крок у довгій боротьбі за окрему болгарську церкву. Вхід безкоштовний.

Оповідь

Довідка

Імовірно, християнське святилище стояло на цьому місці вже в IX або X столітті, і церква існувала тут протягом усього османського періоду. У 1840-х парафія розібрала стару будівлю і замовила майстрам з Брацигово — села, муляри якого працювали по всій південній Болгарії, — звести щось більше і повністю кам’яне. Роботи тривали з 1844 до приблизно 1852 року, значною мірою на кошти братів Чалакових, купців із Копривщиці, які заробили гроші в османській економіці й чимало з них витратили на болгарські інституції.

Інтер’єр — це відродженська майстерність у своєму найвпевненішому вияві. Іконостас має приблизно чотирнадцять метрів завдовжки і чотири заввишки, вирізьблений у стриманій ампірній манері, яку приписують Антону та Димитру Станишевим з дебарської школи; більшість ікон належать пензлю Ніколи Одринчанина. Дзвіницю ззовні, з циферблатами годинника, добудували 1881 року за проєктом Йосифа Шнітера — архітектора, який визначив вигляд значної частини сучасного Пловдива.

Але важливіше за все це — те, що сталося тут усередині 1859 року. Православна церква в Болгарії тоді підпорядковувалася грецькомовному Константинопольському патріархату, і саме мова богослужіння була предметом суперечки. 30 листопада тут прочитали Апостол церковнослов’янською; на Різдво відслужили вже повну літургію цією мовою. Одинадцять років по тому указом султана створили Болгарський екзархат, і ця церква стала його кафедральним собором у Пловдиві.