Церква Святого Івана Алітургетоса

Варте зупинки

Алітургетос — вершина несебрського стилю і руїна. XIV століття, хрестоподібна, вісімнадцять із половиною метрів на десять, з чотирма парами колон, які колись тримали купол, і східним фронтом із білого каменю й червоної цегли, викладених у візерунки, схожі на вишивку. Кожен фасад збудований інакше. Землетрус 1913 року забрав дах, і його так і не повернули. Це нічого не коштує і лежить над гаванню.

Оповідь

Довідка

Назва означає «неосвячена», і звичайне пояснення полягає в тому, що літургію тут ніколи не служили, хоч ніхто не може сказати чому. Певно одне: її збудували в мить, коли муляри цього узбережжя були найвинахідливішими, і вони поставилися до стін як до поля для візерунка: чергування рядів тесаного вапняку й цегли, керамічні плитки, вставлені в кладку, і мотиви сітки, шахівниці, сонця й плетінки, розроблені в тимпанах сліпих арок.

Східний фасад із трьома апсидами, нішами й витонченими арками зберігся найкраще, і саме перед ним варто стояти. Там є кам’яні скульптури з рослинним орнаментом, форми, узяті з моря, і людські постаті, а над ними — гірлянди з глиняних чаш і чотирилисників.

Землетрус 1913 року завдав серйозної шкоди всьому узбережжю, і в Несебрі найгірше дісталося саме цій будівлі. Лишилася відкрита оболонка, у якій аркатура ще читається. Вона стоїть над портом, поруч із амфітеатром просто неба на вулиці Рибарська, трохи осторонь головного маршруту, — а отже, тут часто порожньо тоді, коли в церквах у центрі ні. Пізнє пообіддя, коли сонце заходить із південного заходу на східний фронт, — це та пора, коли цегляна кладка робить те, заради чого її клали.