Церква Святої Параскеви

Варте зупинки

Два з половиною євро ви платите за зовнішній вигляд: два ряди сліпих аркад, смуги цегли, що чергуються з каменем, кольорові керамічні диски, вставлені в арки, і люнети, заповнені ялинкою й шахівницею. Усередині немає ні купола, ні дзвіниці — обидва зникли, — а простір використовують як галерею. П’ять хвилин, якщо вас не затримають картини.

Оповідь

Довідка

Більшість дослідників відносить її до XIII чи XIV століття, хоча дехто доводить, що вона значно давніша. План простий: одна нава з нартексом на заході й п’ятигранною апсидою на сході, перекрита циліндричним склепінням на двох арках. Стіни виконані в псевдо-opus mixtum, який полюбляли несебрські муляри: ряди тесаного каменю чергуються з рядами цегли, а всередині сховані дерев’яні зв’язки.

Робить її оздоблення. Вісім вузьких сліпих арок у ряді вздовж північної і південної стін і три впоперек західної; архівольти, обведені кольоровими керамічними розетками; люнети, заповнені цеглою, викладеною в ялинку, сонце, шахівницю і зигзаг. Це невелика провінційна церква, збудована людьми, які точно знали, що для них може зробити піч для випалу, і це найясніший приклад такої вправності в місті, повному прикладів.

Купол і дзвіниця давно зникли, а наву натомість накриває двосхилий дах, тож силует неправильний, і читати варто стіни, а не форму. Вона відчинена з квітня до середини жовтня разом з іншими малими церквами, а поза цими місяцями її показують лише за домовленістю через археологічний музей.