Церква Христа Пантократора

Варте зупинки

Пантократор — це той знімок, який усі привозять із Несебира додому, і цілком заслужено. XIII або XIV століття, шістнадцять на неповних сім метрів, з трьома профільованими апсидами, дзвіницею над притвором і фасадами, опрацьованими високими глухими аркадами, рядами полив’яних керамічних розеток і чотирипелюсткових квітів, а над східним краєм — цегляний фриз із мотивом свастики. Дивіться на зовнішній вигляд; усередині майже порожньо.

Оповідь

Довідка

План прямокутний, з двома дверима — південними й західними, і чотирма колонами в нефі, які колись несли купол, що нині втрачений. Кам’яні сходи, вбудовані в стіну між нефом і притвором, вели нагору до прямокутної дзвіниці. Під підлогою притвору лежить середньовічне поховання. Барабан багато оздоблений і прорізаний вісьмома арковими вікнами.

Суть цієї будівлі — у поверхні. Пізні церкви Несебира — вершина балканського стилю, що ставиться до стіни як до полотна для вишивки: ряди білого каменю чергуються з червоною цеглою, тимпани глухих аркад заповнені зигзагом і шахівницею, а в кладку вмуровані полив’яні керамічні диски, тож усе це ловить світло. Фриз із мотивом свастики над апсидами — це солярний символ, який не має жодного стосунку до XX століття.

Усередині збереглися лише сліди первісного розпису, і простір використовують для виставок — останньою була експозиція вісімнадцяти мап Несебира та затоки з IV по XIX століття. Заявлено, що ця виставка відкрита щодня до кінця жовтня, але церква не фігурує ні в прайс-листі музею, ні в опублікованих годинах роботи, тож краще запитати в Археологічному музеї, а не розраховувати застати її відкритою. Вона стоїть на вулиці Митрополитска, у самому центрі старого міста, на маршруті, яким проходять усі.