Пам’ятник на Бузлуджі

Варте зупинки

Сімдесятиметрова вежа і зала у формі летючої тарілки, збудовані державою, яка розраховувала тривати, покинуті менш ніж за десять років після завершення, а тепер повільно витягувані з руїни. Усередину зайти не можна, і не варто намагатися. Їдьте заради гребеня і силуету на тлі погоди — пізнє світло і є тим, що виправдовує дорогу.

Оповідь

Довідка

Проєкт належить Георгі Стоїлову; будували з 1974 до 1981 року, і того ж серпня пам’ятник відкрили. Місце обрали за його історію: 1891 року на цій вершині зібралися болгарські соціалісти на чолі з Димитром Благоєвим, і пам’ятник звели на вшанування цього. Щоб посадити споруду, вершину зрізали вибухами приблизно на дев’ять метрів і вивезли п’ятнадцять тисяч кубічних метрів породи. Це коштувало понад чотирнадцять мільйонів левів, і значну частину праці та матеріалів не оплачували, а жертвували.

Усередині тарілки круглу залу вклали приблизно дев’ятьмастами тридцятьма квадратними метрами мозаїки — Маркс, Енгельс, Ленін, робітники, серпи й молоти — з тонн кольорового скла. Обслуговування припинилося цілком 1989 року. Усе, що можна було винести, винесли; дах відмовив; сніг і вода потрапили в мозаїки і знищили десь п’яту їх частину.

Те, що відбувається зараз, цікавіше, ніж підказує репутація місця для руїн-туризму. Europa Nostra 2018 року назвала Бузлуджу однією з семи найбільш загрожених пам’яток спадщини Європи, а від 2019-го фонд працює над планом консервації і стратегією повторного використання за грантами Фонду Ґетті; аварійну стабілізацію мозаїк почали 2020 року. Намір — колись відкрити її як слід. До того часу двері заварені, а вхід заборонений, і саме ті люди, які намагаються врятувати будівлю, просять вас туди не лізти.