Бургаський маяк

Варте зупинки

Вогонь на кінці східного хвилерізу був першим портовим маяком у Болгарії і вперше засвітився 1899 року. Усередину зайти не можна — це робоче обладнання, — але підійти до нього через зону громадського доступу порту можна, і краєвид назад уздовж кручі з Морським садом нагорі — саме той, який фотографують. П’ятнадцять хвилин і платити нічого.

Оповідь

Довідка

Первісний вогонь 1899 року стояв на стовповій конструкції заввишки близько п’ятнадцяти метрів. Його перебудували як циліндричну вежу 1907 року, а нинішня залізобетонна вежа в біло-червону смугу датується 1995-м. Вона має близько чотирнадцяти метрів заввишки, а її вогонь — двадцять чотири метри над рівнем моря; він дає білий проблиск кожні три секунди і видимий на чотирнадцять морських миль. Туманний сигнал звучить із тридцятисекундним інтервалом.

Вхід у гавань позначають два менші вогні, збудовані 1900 року і відомі всім як червоний і зелений, за кольорами довкола їхніх ліхтарних кімнат. Обидва спочатку світили червоним; зелений змінив колір 1931 року, коли пару електрифікували.

Чим це місце добре — це прогулянкою. Від пірса центральний пляж іде на південь майже два кілометри, широкий пісок із парком угорі, і впирається в порт. Двадцять хвилин у кожен бік неквапом, і ранній ранок — це той час: пляж саме чистять, світло за спиною, а місто ще не прокинулося. Це також точка, де туристичне узбережжя закінчується і починається робоче місто: за хвилерізом — крани, танкерні причали і нафтопереробний завод на дальньому березі озера. Не плутайте цей вогонь із тим, що на острові Святої Анастасії: то зовсім інша вежа.