Вершина Ботев

Варте зупинки

2 376 метрів — це верх усього Балканського ланцюга, після Рили й Піріну найвища точка третього з великих болгарських гірських масивів, і, на відміну від Мусали, тут немає підіймача, щоб скоротити шлях. Нагорода — довжина гребеня, що тікає на схід і на захід, і провалля Калоферського цирку за спиною. Саму вершину займають метеостанція і велика радіощогла, і про це варто знати, перш ніж вирушати.

Оповідь

Довідка

Ботев — це дах Стара-Планини, хоч знизу він на нього не схожий. Гора показує над Калофером радше довгу трав’яно-осипну стіну, ніж вершину, а плато на верхівці, коли ви до нього дістанетеся, широке, вітряне і захаращене: метеостанція, службові будівлі й радіовежа, відкрита 1966 року, що мовить на більшу частину країни. Пуристи бурчать. Але саме завдяки їм там нагорі є де сховатися, коли псується погода, а псується вона швидко.

Класичний підхід починається на північ від Калофера, біля Паниците, і веде долиною Тунджі вгору до хижі «Рай» (гірського притулку, влітку зазвичай з обслугою) на висоті близько 1 435 метрів — три-чотири години і розумне місце, щоб розбити маршрут. Вище притулку стежка проходить повз Райське Праскало, найвищий водоспад країни, а далі бере стежку «Тарзан»: крутий зигзаг у скелі з закріпленим сталевим тросом у двох місцях. За сухої і тихої погоди це просте лазіння. Мокрою, обледенілою чи в хмарі — це та частина гори, на якій люди травмуються.

Якщо йти від дороги одним ривком, це дуже довгий день із набором висоти близько 1 800 метрів. Розбитий на два дні з ночівлею в «Раю», він стає добрим походом, а не випробуванням на витривалість, і на вершину ви виходите рано, до того як по обіді набіжить хмара. Хай там як, перевірте прогноз двічі й будьте готові повернути назад — з гребеня немає швидкого виходу.