Борисова градина

Варте зупинки

Триста гектарів, що починаються біля Орлового мосту і піднімаються на південний схід, геть від руху. Усередині — озеро Аріана, два футбольні стадіони, астрономічна обсерваторія 1897 року, телевежа і великий комуністичний меморіал. Це не парадна декорація і не зовсім для приїжджих — це просто місце, куди Софія ходить вечорами, і саме тому крізь нього варто пройти.

Оповідь

Довідка

Міський голова привіз 1882 року з Бухареста швейцарського садівника Даніеля Неффа, щоб той зробив Софію садом. Тієї ж весни Нефф накреслив перший план, заклав розсадник, збудував собі тут будинок і 1884 року почав садити — акацію, шовковицю, в’яз. У 1906-му справу перейняв Йозеф Фрай і повернув її до квітів, розбивши трояндовий сад. Георгі Духтев успадкував парк 1934 року, додав ще тисячу чотириста троянд і японський куточок. Незвичайне тут те, що жоден із трьох не зривав того, що було до нього; кожен працював усередині попереднього плану.

Парк названо на честь царя Бориса III. Пізніші додатки такої стриманості не виявляли: у 1950-х тут з’явився національний стадіон імені Васила Левскі, у 1960-х — стадіон Болгарської армії, 1959 року — телевежа, а Курган братерства, пам’ятник комуністичним партизанам, стоїть на підвищенні посередині.

На озері Аріана з боку Орлового мосту влітку катамарани, а взимку воно стає ковзанкою. Далі за ним стежки швидко тихішають. Парк достатньо великий, щоб у будній день пополудні місто зникало цілком приблизно за десять хвилин ходу від одного з найжвавіших перехресть країни.