Бистришко-Бранище

Варте зупинки

22 травня 2001 року буревій повалив тут близько сімдесяти п’яти гектарів старого смерекового лісу. У поваленій деревині розмножився короїд, і до кінця 2004 року загинула більшість лісу резервату — приблизно шістсот гектарів сірих стовбурів, що й досі стоять на схилі просто над Софією. Ніхто не прибирав деревину — навмисно. Проходити повз це дивно й повчально.

Оповідь

Довідка

Резерват оголосили 27 жовтня 1934 року тим самим указом, що створив і сам парк, а 1980 року розширили до трохи більш як тисячі ста гектарів. Він займає східний схил гори нижче вершин Голям-Резен, Малак-Резен і Скопарник, охоплюючи витоки річок Бистришка та Янчевска, від приблизно 1 430 метрів до майже 2 290. Завдовжки він приблизно чотири з половиною кілометри, завширшки — три.

Тут охороняли первісний смерековий ліс: дерева віком у середньому за сторіччя й більше, найстаріші — 140–150 років, завтовшки до метра тридцяти сантиметрів, з кроною понад двадцять п’ять метрів. 1977 року ЮНЕСКО включила резерват до мережі «Людина і біосфера», а 2021-го виключила з програми.

Після буревію 2001 року ухвалили рішення залишити деревину там, де вона впала, — резерват існує саме для того, щоб дати природним процесам іти своїм шляхом, і прибирання суперечило б самій його суті. Решту зробили жуки-короїди. Сьогодні ви проходите довгою ділянкою сухостою, крізь який пробивається молодий підріст, — це поновлення лісу в масштабі, який рідко вдається спостерігати. Ще одна річ, яку варто шукати поглядом із міста: великий сніжник під Голям-Резеном тримається до липня, а іноді й до серпня, і його видно з вулиць Софії.