Балчицький палац

Варте зупинки

Між 1924 і 1937 роками румунська королева Марія збудувала собі низку невисоких білих вілл, що сходинками спускаються з кручі в Балчику, — місто тоді було румунським і лишалося таким до 1940 року. Головний будинок має мінарет, а за кілька кроків від нього — християнська каплиця. Тераси нижче тепер є ботанічним садом з однією з найбільших у Європі колекцій кактусів під відкритим небом. Приїжджайте рано або поза сезоном.

Оповідь

Довідка

Південна Добруджа відійшла Румунії 1913 року і повернулася Болгарії за Крайовською угодою 1940 року. У цьому проміжку королева Марія, яка полюбила це місце з першого погляду, від 1924 року будувала тут літню резиденцію, завершену близько 1937-го. Це не один палац, а розсип невеликих будівель, що йдуть схилом до води, змішуючи болгарські, візантійські, мавританські й трансильванські мотиви. Мінарет біля каплиці — не жарт і не забаганка: релігійні симпатії королеви були надзвичайно широкими, і будівлі про це свідчать.

Насадження почалися разом із будинком: швейцарський ботанік узявся до роботи 1926 року, а після 1940-го тераси офіційно перетворили на ботанічний сад. Колекцію кактусів під відкритим небом загалом вважають другою за величиною в Європі; є ще канали з лататтям, троянди і — що тут у липні важливо — дуже багато тіні.

Години роботи розтягуються із сезоном: від восьмої ранку до восьмої вечора в розпал літа і до 08:30–17:00 з листопада до березня. Дорослі платять близько 10 €, діти від шести до вісімнадцяти — близько 3 €, є й сімейний квиток. Улітку тут людно від пізнього ранку, з автобусами з Албени й Золотих Пісків; перша година після відкриття належить тому, хто не полінувався приїхати.