Айтоська планина

Варте зупинки

Айтоська гора — останнє низьке здуття східної частини Стара-Планини перед рівниною: двадцять п’ять кілометрів завдовжки, п’ятнадцять-вісімнадцять завширшки, і чотириста вісімдесят чотири метри у найвищій точці. Позначених маршрутів тут практично немає, як і жодної туристичної інфраструктури. Звідси година їзди від Бургаса, і сюди їдуть, коли хочуть лісової прогулянки, на якій нікого не зустрінуть.

Оповідь

Довідка

Хребет тягнеться зі сходу на захід на північ від Айтоса, даючи початок річкам Ахелой та Айтоська. Найвища точка — Каратепе, чотириста вісімдесят чотири з половиною метри; південна частина сягає найвищої позначки на Капакли — чотириста двадцять чотири метри. Хижа під назвою «Горска среща» стоїть над селом Медово.

Перевал через хребет несе дорогу третього класу № 208 і тягнеться сорок п’ять кілометрів між Айтоською рівниною та дорогою на Провадія, а сідловина лежить на висоті близько трьохсот дев’яноста метрів — хоча джерела розходяться, і одне з них дає триста п’ятдесят. Перевал тримають відкритим цілий рік, окрім сильних снігопадів, а з 2021 року він закритий для транзитного транспорту вагою понад дванадцять тонн; важкі машини натомість користуються Ришським перевалом. На сідловині росте болгарський ендемічний вид — айтоська в’язіль.

У цих горах є археологія, і жодна з пам’яток ніяк не представлена для відвідувачів. За два кілометри на північний захід від Айтоса, на вершині однойменного пагорба, стоїть пізньоантична та середньовічна фортеця Хісаря; поруч лежить давнє водосховище; а за два кілометри на схід, на відокремленій скелі, — вирубані в камені однокамерні виноробні преси. Усі вони внесені до національного реєстру. Чого тут немає — так це природного парку, дирекції, мережі позначених стежок чи бодай місця, де купити воду. Сприймайте це як практику орієнтування в приємному дубовому лісі, і їдьте навесні.