Собор Александра Невського

Варте зупинки

Зведений між 1882 і 1912 роками як пам’ятник російським солдатам, які загинули у війні, що поклала край османському пануванню, — і розміри відповідні. Якщо бракує часу, не стійте в черзі до нави, а спустіться в крипту: там найкраща в країні збірка болгарських ікон.

Оповідь

Довідка

Наріжний камінь заклали в березні 1882 року, через чотири роки після війни, яка знову зробила Болгарію державою, і будівництво тривало тридцять років. Проєкт належить Александру Померанцеву, російському архітекторові, який працював у неовізантійській манері: цегла, півкуполи, що сходами піднімаються до позолоченого центрального купола, і дзвіниця заввишки п’ятдесят три метри. Усередині собор має приблизно сімдесят чотири метри на п’ятдесят два — цього вистачало, щоб умістити добру частину столиці.

Його присвятили Александру Невському — середньовічному руському князю і небесному покровителю царя, чиє військо тут воювало; це архітектура вдячності, і цілком свідома. Освятили будівлю аж 1924 року. За масштабом вона й досі не має конкурентів у силуеті Софії, а всередині темніше і простіше, ніж можна очікувати ззовні: мармур, онікс, багато тіні й дуже мало денного світла.

Краща половина візиту — під землею. Крипту перетворили на музей православних ікон, і тепер там зберігається національна збірка: дошки, привезені з церков і монастирів по всій країні, деякі з них — від X століття й пізніше, розставлені хронологічно у склепінчастих залах. Там тихо, добре освітлено, і майже ніхто з тих, хто на площі нагорі, туди не спускається.